Денис Костржевський. Професійно-технічна освіта – ключ до майбутнього відновлення України
Україна стикається з масштабними викликами, спричиненими війною, що знищила інфраструктуру та робочі місця. Сьогодні як ніколи важлива швидка підготовка молодих спеціалістів для відбудови держави, і саме професійно-технічна освіта стає вирішальним інструментом у цьому процесі.
Професійна освіта дозволяє швидко навчати спеціалістів, здатних одразу працювати над відновленням міст та інфраструктури. Практичні навички, здобуті під час навчання, забезпечують негайне застосування у виробничих умовах. Часу на тривалі теоретичні програми більше немає — країні потрібні практичні знання для відбудови вже сьогодні.
Інтеграція освіти і виробництва
Ефективність професійно-технічної освіти залежить від її тісної співпраці з підприємствами. Студенти мають здобувати практичні навички безпосередньо на виробничих об’єктах, що дозволить підготувати фахівців, готових до роботи одразу після завершення навчання.
Післявоєнний досвід інших країн підтверджує цю ефективність. Наприклад, у післявоєнній Великій Британії та СРСР короткострокові освітні програми давали молоді практичні навички для роботи у відбудові заводів та інфраструктури, забезпечуючи швидку економічну віднову.
Індустріальні парки: Створення умов для відродження
Для того, щоб професійно-технічна освіта була максимально ефективною і відповідала потребам реальної економіки, важливо створювати спеціальні індустріальні парки. Це не просто група підприємств, а цілі екосистеми, де на одній території поєднуються виробничі потужності, навчальні бази та науково-дослідні центри. Такий підхід дозволяє студентам не тільки отримувати теорію, але й одразу занурюватись у реальні умови виробництва, де вони можуть відточувати свої навички під час роботи на сучасних підприємствах.
Організація таких парків за підтримки держави, особливо в регіонах, де планується активне виробництво та розбудова інфраструктури, стане ключовим кроком на шляху до відновлення України. Це дозволить створити сприятливі умови для навчання, працевлаштування та розвитку молодих спеціалістів. Індустріальні парки могли б стати платформами, де молоді фахівці не лише навчалися, але й отримували реальний досвід на підприємствах, що активно працюють над відновленням інфраструктури країни.
Для України цей шлях може стати одним з найбільш ефективних. Індустріальні парки забезпечать не лише підготовку кваліфікованих спеціалістів, а й стануть фундаментом для довготривалого економічного зростання та інтеграції країни у світову економіку. У таких парках поєднується все: від навчання до реальних умов праці, від теорії до практики. Це модель, яка забезпечує стабільне майбутнє.
Приклади післявоєнного відновлення
Німеччина після Другої світової війни швидко відновила свою інфраструктуру завдяки економічним реформам і інвестиціям у професійно-технічну освіту. Індустріальні парки, створені в той час, стали основою для прогресивного розвитку країни. Подібний підхід міг би бути застосований і в Україні, де міжнародні інвестори, співпрацюючи з місцевими підприємствами, допоможуть відновити економіку і сприяти розвитку висококваліфікованих кадрів.
Після Другої світової війни Німеччина зосередила свої зусилля на відродженні важкої промисловості в регіоні Рур, який до війни був центром вуглевидобувної та металургійної промисловості. Щоб прискорити відновлення, були залучені міжнародні інвестиції, а також підтримка в рамках “Плану Маршалла”. Створення індустріальних парків дозволило зосередити ресурси і технології для швидкого відновлення заводів і впровадження нових технологій. Це призвело до економічного підйому та закріплення Німеччини як одного з лідерів у галузі виробництва сталі та машинобудування.
Європейський досвід професійно-технічної освіти
Україна не самотня в пошуках ефективних рішень для розвитку професійно-технічної освіти. Багато європейських країн вже давно випробували різні моделі, і їхній успіх — це чудова можливість для нас вчитися та запозичувати найкращі практики. Адже існує на кого рівнятися.
Німеччина — один з найяскравіших прикладів успішної системи дуальної освіти, яка стала справжнім фундаментом для економічного успіху країни. Суть цієї системи полягає в тому, що студенти паралельно навчаються в освітніх закладах і працюють на реальних підприємствах. Це не тільки дає їм змогу отримати практичний досвід, але й відразу інтегрує їх у ринок праці. Як результат, молодіжне безробіття в Німеччині на рівні всього 6%. Держава підтримує цю систему, надаючи підприємствам податкові пільги: вони можуть зменшити свій податок на прибуток до 25% від суми витрат, пов’язаних із навчанням студентів, а також компенсує до 50% вартості навчання одного студента. І це приносить реальні результати — понад 50% випускників обирають професійну освіту, гарантуючи собі роботу відразу після завершення навчання.
Не менш успішний приклад демонструє Швейцарія, яка поєднала підтримку держави та приватного сектору. Тут підприємства отримують субсидії на навчання студентів у розмірі до 50%, а студенти можуть розраховувати на стипендії. Завдяки такій системі понад 60% молоді обирають професійно-технічну освіту, і країна забезпечує себе кваліфікованими кадрами для високотехнологічних галузей. Молодіжне безробіття тут становить лише 3%.
Австрія вирішила активно підтримувати бізнес, який залучає студентів до практичної підготовки. Підприємства отримують на рік до 5,000 євро компенсації на кожного студента, що проходить у них навчання. Це стимулює компанії брати активну участь у навчальних процесах, що, своєю чергою, підвищує якість підготовки спеціалістів. Завдяки цим заходам за останні п’ять років кількість студентів у професійно-технічних школах зросла на 15%, а рівень безробіття серед молоді скоротився до 7%.
БК «Міськжитлобуд»: професійно-технічна освіта як основа для розвитку молодих спеціалістів
Ще до війни в Україні ряд будівельних компаній активно впроваджували практику залучення молодих кадрів на підприємства, готуючи майбутній кадровий резерв. Одним із яскравих прикладів є київська будівельна компанія “Міськжитлобуд”, яка співпрацювала зі студентами Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА), залучаючи їх до проектних робіт та практичного навчання на будівництві. Студенти не тільки отримували теоретичні знання, але й мали можливість відразу застосувати їх на реальних будівельних об’єктах, розвиваючи свої навички та набуваючи цінний, практичний досвіду.
У випадку із будівельною компанією “Міськжитлобуд“, вона отримувала можливість розвивати майбутні таланти, залучаючи студентів ще на ранніх етапах їхньої кар’єри. Це сприяло формуванню майбутнього кадрового резерву, який не просто мав технічні знання, а вже був знайомий з корпоративною культурою і філософією компанії «Міськжитлобуд». Випускники, які проходили таку практику, ставали повноцінними членами великої команди, адаптованими до вимог сучасного ринку та готовими до викликів їх професії.
Така модель інтеграції студентів у виробничий процес також сприяє загальному підвищенню рівня професійно-технічної освіти. Вона не лише забезпечує теоретичну базу, але й дозволяє студентам відразу бачити, як їхні знання можуть бути використані на практиці. Це знижує страх перед новими технологіями і сприяє швидшому освоєнню новітніх виробничих процесів, які стають ключовими для відновлення та розвитку інфраструктури України після війни.
Такий підхід до освіти та працевлаштування студентів будівельної галузі дозволить Україні створити покоління фахівців, які будуть здатні швидко адаптуватися до потреб ринку і стануть важливим ресурсом для відбудови та модернізації країни.
Зміни в законодавстві для розвитку професійно-технічної освіти
На тлі сучасних викликів, що постали перед Україною, професійно-технічна освіта може стати важливою опорою для швидкого відновлення економіки. Проте цього неможливо досягти без чіткої стратегії та системних змін на законодавчому рівні. Що потрібно зробити, щоб професійно-технічна освіта дійсно працювала на користь країни?
По-перше, однією з ключових умов успішної інтеграції професійно-технічної освіти в економіку є підтримка бізнесу. Європейський досвід демонструє, що підприємства готові інвестувати у підготовку кадрів, якщо отримують належну підтримку від держави. В Україні це можна реалізувати через зміни до Податкового кодексу. Підприємствам слід дозволити відносити витрати на навчання студентів до валових витрат, що зменшить їхню податкову базу. Це можуть бути витрати на оплату викладачів, матеріалів та обладнання для практичної підготовки та інше.
Окрім цього, податкові пільги можуть стати потужним стимулом для бізнесу. Наприклад, компаніям, що співпрацюють із професійно-технічними навчальними закладами та приймають студентів на практику, можна надавати знижку на податок на прибуток — у розмірі 10-20%. Така система податкових пільг дозволить бізнесу відчутно знизити витрати і стане мотиватором для залучення молоді до навчання на виробництвах.
Ще одним дієвим інструментом є реімбурсація витрат: держава може компенсувати до 50% витрат на навчання студентів через механізм відшкодування. Ця модель успішно працює в Німеччині та Австрії, де підприємства, що беруть участь у підготовці кадрів, отримують фінансову підтримку за кожного студента, який проходить у них практику.
По-друге, необхідні зміни в законодавстві щодо самої системи освіти. Чинний Закон “Про освіту” потребує оновлення, щоб краще відповідати сучасним викликам ринку праці. Дуальна система освіти, яка вже існує в Україні, стикається з численними труднощами через надмірну зарегульованість. Розробка індивідуальних планів навчання для кожного студента, їх затвердження та погодження займають значний час, що призводить до втрати актуальності навчальних програм ще до їхнього впровадження.
Ця система потребує спрощення та модернізації. Необхідно внести зміни до законодавства, щоб прискорити процес узгодження планів і зробити систему більш гнучкою. Для цього можна або оновити чинний закон, або прийняти новий закон про професійно-технічну освіту, який чітко визначатиме механізми співпраці між навчальними закладами та підприємствами, а також забезпечить актуальність і ефективність дуальної системи.
Такий закон повинен також передбачати державні стипендії для студентів, особливо тих, хто обирає стратегічно важливі для країни напрями — будівництво, інфраструктура, енергетика. Ця фінансова підтримка зробить професійно-технічну освіту привабливішою для молоді, підвищуючи її конкурентоспроможність порівняно з університетською освітою.
По-третє, держава може підтримати бізнес та освіту через створення індустріальних парків. Вони об’єднуватимуть підприємства, навчальні заклади та науково-дослідні інститути, забезпечуючи постійну взаємодію між усіма учасниками ринку праці.
Світовий досвід показує, що індустріальні парки можуть мати додаткові переваги, якщо вони функціонують у межах вільних економічних зон або підлягають особливому податковому режиму. Наприклад, такі зони можуть мати пільгове оподаткування або систему локалізації збору податків, за якої податки, зібрані в межах індустріальних парків, повертаються в цей регіон для його розвитку.
Загалом, законодавчі ініціативи мають бути спрямовані на створення умов, за яких професійно-технічна освіта стане інтегрованою в економічний ландшафт України. Однак, усі зміни в закони та підзаконні акти повинні бути синхронізовані із загальною стратегією реформи професійно-технічної освіти, яку необхідно ухвалити в першу чергу.
Спочатку має бути прийнята стратегія, яка визначить основні напрями реформи професійно-технічної освіти, що слугуватиме дорожньою картою для внесення змін до законодавства та їх подальшого впровадження в життя. Цей процес є завданням для Кабінету міністрів України, який має координувати такі важливі, стратегічні реформи.