Денис Костржевський: відродження авіаційної галузі України після війни. Крок за кроком до глобального успіху

Коли мова заходить про відродження авіаційної галузі в Україні, важливо мислити стратегічно. Це не просто про відновлення пасажирських перевезень чи реконструкцію аеропортів. Перед нами стоїть масштабне завдання – повернути Україну на мапу авіаційних держав світу. І для цього потрібно діяти комплексно, покроково і системно.

Перший етап: Відновлення авіаперевезень

Немає сумнівів, що відновлення авіаперевезень – це перший і найбільш нагальний крок. Ми говоримо про пасажирські і вантажні перевезення, але починати треба з ревізії всієї авіаційної інфраструктури. Це включає в себе огляд і оцінку стану аеродромів, аеропортів та злітно-посадкових смуг. Без надійної бази у вигляді наземної інфраструктури, будь-які плани щодо поновлення авіасполучення будуть марними.

Не менш важливим є модернізація аеронавігаційного обладнання. Ми повинні забезпечити безпеку польотів на всіх етапах, починаючи з керування повітряним рухом і закінчуючи навігацією у повітряному просторі на підходах до аеропортів.

Лише після такої ревізії, проведення всіх необхідних заходів по відновленню наземної, аеропортової інфраструктури і забезпечення безпеки можна відкривати авіаційне сполучення. Можливо, для швидкого відновлення авіаперевезень до довоєнного рівня, на початковому етапі, доведеться залучати іноземні авіакомпанії. Але, важливо весь час мати на увазі, –  таке співробітництво повинно проходити з урахуванням інтересів українських авіакомпаній, з дотриманням принципів паритету при розподілі авіаційних маршрутів.

Залучення іноземних гравців дозволить Україні швидко наростити обсяги авіасполучення, відновити історичні та відкрити нові напрямки авіаційних перельотів і створити фундамент та передумови для зміцнення і розвитку українських авіакомпаній. Цей і має бути стратегічною ціллю цього етапу.

Другий етап: Відродження національних авіаперевізників

Залучення іноземних компаній є лише першим, проміжним кроком. Наступним завданням має стати відродження і розвиток національних авіаперевізників. Критично важливо, щоб таке відновлення діяльності українських авіакомпаній відбувалося в гарантованих державою рівних конкурентних умовах. Як з боку іноземних авіакомпаній так і з боку держави. Українські авіаперевізники повинні отримати, через механізм державно-приватного партнерства, підтримку Уряду. Саме державна підтримка є особливо важливою. Але замість прямого фінансування, держава повинна надавати гарантії та створювати сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Одним з ключових питань є забезпечення національних перевізників сучасним парком літаків. Це може бути реалізовано через програму лізингу, де держава надає гарантії здійснення лізингових платежів чи гарантії повернення кредитів. При такому підході авіаперевізники самі поступово викуповують літаки, використовуючи доходи від авіаперевезень. Це дозволить забезпечити парк сучасних літаків без значних фінансових навантажень на бюджет.

Окрім цього, варто звернути увагу на роль державних інституцій, таких як Міністерство закордонних справ, Міністерство інфраструктури та авіаційна адміністрація. Вони повинні лобіювати інтереси національних авіаперевізників на міжнародному рівні, допомагаючи відкривати нові маршрути. Кожен новий маршрут – це не лише нові можливості для бізнесу, але й підвищення престижу України як авіаційної держави.

Третій етап: Відродження літакобудування

Після відновлення і зміцнення  національних авіакомпаній, відновлення внутрішніх та міжнародних авіаперевезень, забезпечення стабільного трафіку  з’явиться попит на нові літаки і настане час переходити до ще більш амбітного завдання – відродження українського літакобудування. Але тут важливо уникати помилок минулого. Ми не повинні намагатися відродити застарілі проекти, реанімувати давно збанкрутілі, морально і фізично застарілі державні концерни чи холдинги використовувати старі, неефективні форми державного управління. Замість цього, потрібно створювати нову, сучасну індустрію з нуля.

Треба відверто визнати, що Україна на десятиріччя відстала від провідних авіаційних держав та виробників. Але це не означає, що ми повинні залишатися на узбіччі. Відповіддю на виклики має стати державно-приватне партнерство, залучення провідних літакобудівних корпорацій для створення спільних виробничих потужностей на українській землі.

Простими словами – Україна надає промислові потужності і забезпечує сталий попит на літаки з боку національних перевізників, партнери надають технології, налагоджують виробництво.Інший важливий момент – це те, що світова авіаційна галузь зараз переживає підйом. Провідні виробники літаків мають розписані замовлення на роки вперед. Це означає, що крім внутрішнього попиту буде і попит зовнішній. І Україна повинна скористатися цим моментом для розвитку власного літакобудування.

Уроки від Туреччини: як досягти успіху

Окремо варто звернути увагу на приклад Туреччини. Кілька десятків років тому ця країна мала досить скромні можливості в авіаційній галузі, а сьогодні вона – один з лідерів світового ринку. Турецькі авіалінії стали прикладом для наслідування, адже вони змогли побудувати одну з найбільших і наймолодших флотилій у світі. Як їм це вдалося?

Ключем до успіху Туреччини стало не державне управління галуззю, а державне сприяння. Держава не диктувала умови бізнесу, але створювала сприятливе середовище для розвитку. Уряд країни зосередився на розвитку інфраструктури, залученні інвестицій і підтримці національного перевізника. Туреччина зрозуміла, що успіх у цій сфері вимагає партнерства між державою і приватним сектором, і це стало їхнім козирем.

Україна може і повинна взяти приклад з Туреччини, адаптуючи цей підхід до своїх умов. Державне сприяння, а не управління – це ключ до побудови успішної авіаційної галузі, яка зможе конкурувати на світовій арені.

Стратегічне бачення: Україна як передова авіаційна держава

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна впевнено стверджувати наступне.

Україні терміново необхідно розробити і затвердити на рівні Закону Національну стратегію розвитку авіаційної галузі терміном до 2050 року.  Така стратегія має визначити основну стратегічну мету розвитку авіаційної галузі: перетворення України у наступні 25 років у провідний європейський, світовий транспортний авіаційний вузол. Вона має включати три ключові компоненти:

Крім основних завдань на наступні 25 років Національна стратегія розвитку авіаційної галузі повинна містити покроковий план досягнення задекларованої мети із визначенням строків та відповідальних виконавців із числа державних та місцевих органів виконавчої влади.

І, особливо важливо, саме на рівні Закону  чітко і однозначно визначити правові засади досягнення стратегічної мети: державно-приватне партнерство.

Саме, на державному, законодавчому рівні має бути визнано не ефективність та не доцільність державного управління у галузях аеропортовій, авіаційній, літакобудівній. Має бути законодавчо закріплено принцип державно-приватного партнерства, як єдиний правовий механізм для відродження авіаційної галузі.

Всі підприємства авіаційної галузі державної та комунальної форми власності такі як авіакомпанії, аеропорти, аеродроми, підприємства із наземного обслуговування,  підприємства, що забезпечують керування повітряним простором, авіабудівні та авіаконструкторські підприємства тощо повинні бути в найкоротші сроки передані в концесію за процедурою передбаченою законодавством.

Важливо підкреслити, що широке впровадження принципів державно-приватного партнерства при реалізації Національної стратегії розвитку авіаційної галузі не потребує витрати бюджетних коштів. Такий підхід дозволить залучити колосальні фінансові, технічні та інтелектуальні ресурси приватних українських та міжнародних компаній без жодного навантаження на бюджет. Навпаки, при передачі у концесію державних підприємств, особливо тих, що десятиріччями отримували дотації за рахунок платників податків, держава, залишаючись власником всього майна, отримає суттєве та стале джерело надходжень грошових коштів.

На завершення, ще декілька аргументів на користь всього вищевикладеного.

Не можна недооцінювати соціальний та економічний ефект від відродження авіаційної галузі. Це питання значно ширше, ніж просто економічний розвиток. Воно впливає на багато аспектів суспільного життя і може стати важливим каталізатором позитивних змін.

Соціальний ефект: відновлення авіаційної галузі створить тисячі нових робочих місць у різних секторах економіки. Це будуть не лише робочі місця в самій авіаційній сфері – пілоти, інженери, бортпровідники – але й у супутніх галузях, таких як виробництво, обслуговування, логістика, туризм. Наявність стабільної і добре оплачуваної роботи сприятиме підвищенню рівня життя громадян, зменшенню міграції трудових ресурсів за кордон, особливо серед молоді. Важливою частиною цієї соціальної трансформації стане розвиток освітніх програм та навчальних закладів, які підготують нове покоління висококваліфікованих фахівців для роботи в авіаційній індустрії.

Економічний ефект: відродження авіаційної галузі стане потужним стимулом для розвитку всієї економіки України. По-перше, це сприятиме залученню інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх. Стабільно розвинута авіаційна інфраструктура і потужні національні авіаперевізники зможуть стати привабливими для інвесторів, що в свою чергу відкриє доступ до нових фінансових ресурсів та технологій. По-друге, розвиток авіаперевезень і літакобудування підвищить експортний потенціал України. Сучасні літаки українського виробництва можуть знайти свого покупця на міжнародних ринках, а розширення мережі авіасполучень сприятиме розвитку торгівлі, туризму та інших видів послуг.

Національна гордість та незалежність: відродження авіаційної галузі – це не лише про економіку, але й про відновлення національної гордості. Україна має багаті традиції у авіабудуванні, і повернення до цієї спадщини стане важливим символом відродження держави після складних часів. Це допоможе зміцнити національну ідентичність, підвищити довіру до власних можливостей та стимулювати подальший розвиток інших галузей промисловості.

Міжнародний престиж: сучасна авіаційна індустрія є показником технологічного розвитку і економічної стабільності країни. Відродження цієї галузі не лише поверне Україні статус одного з лідерів у регіоні, але й сприятиме зміцненню її позицій на міжнародній арені.

Національні авіаперевізники, які конкурують з провідними світовими брендами, стануть візитною карткою України, символом її відродження і нового старту.
Отже, після завершення війни, перед Україною відкривається можливість зробити ці кроки і трансформувати авіаційну галузь у потужний двигун розвитку держави. Але для цього необхідно, щоб всі ці ідеї були чітко прописані та закріплені на рівні Національної стратегії розвитку авіаційної галузі. Ця стратегія повинна стати основою для дій як уряду, так і приватних компаній, і забезпечити сталість розвитку на довгострокову перспективу. Тільки тоді Україна зможе стати справді передовою авіаційною державою.

Автор: Денис Костржевський, Голова Ради директорів Міжнародного аеропорту «Київ»