Корупція як бар’єр: чи можливе повернення тих, хто покинув Україну

Мільйони українців були змушені покинути Україну, рятуючи себе та своїх дітей від небезпеки війни. Вони облаштували нове життя у Європі (Польща, Іспанія, Німеччина т.д), Канаді, США та багатьох інших країнах світу. Там вони побачили інше суспільство – прозорі державні послуги, чесні суди, зрозумілі правила для бізнесу. І попри біль розлуки з рідним домом, багато хто з них мріє про повернення в Україну після перемоги, щоб будувати нове майбутнє на своїй рідній українській землі.

Але є одна серйозна перепона, яка може зупинити цей процес. Це — корупція. Саме вона найчастіше звучить у розмовах українців за кордоном, коли їх запитують: «Чи повернетеся ви?» Люди кажуть: «Ми любимо Україну, але не хочемо знову жити в країні, де кожне рішення вирішується через хабар чи корупцію».

Я пишу ці рядки як громадянин і підприємець, який щодня стикається з тим, що для багатьох державних інституцій слово «служити людям» досі означає зовсім не те, що повинно. Корупція — це не абстрактне слово зі звітів Transparency International чи статистики НАЗК. Це жива, щоденна реальність, яка впливає на життя кожного українця. І якщо ми не подолаємо її, то навіть найамбітніша відбудова, навіть мільярди міжнародної допомоги не переконають тих, хто покинув Україну, повернутися назад.

 Корупція у щоденному житті

Кожен українець хоча б раз стикався з тим, що «питання» вирішується не законом, а конвертом. Це може бути лікарня, де натякають на «подяку», школа, де постійно «збирають на штори», або суд, у якому правду можливо «купити» за гроші.

Дані останніх досліджень ще раз доводять: проблема корупції для українців — не міф, а реальність, яку вони відчувають щодня.

• 91,4% громадян вважають корупцію «дуже поширеною» або «поширеною» в Україні. Водночас лише 18,7% особисто стикалися з корупційними проявами протягом минулого року. Такий розрив між сприйняттям і досвідом показує, наскільки глибоко недовіра вкоренилася у суспільстві ( із сайту НАЗК, 2025).
• За даними Gallup, у 2025 році 85% українців переконані, що корупція присутня скрізь у владі. Це один з найвищих показників у Європі й надзвичайно тривожний сигнал для країни, яка прагне відбудови та повернення довіри (відомості від Gallup, 2025).
• Дослідження DEJURE Foundation засвідчило: 68,6% громадян не довіряють Верховному Суду через високий рівень судової корупції. Судова система, яка мала би бути опорою справедливості, натомість асоціюється у більшості людей із закритістю й упередженістю (відомості від DEJURE Foundation, 2025).

Корупція для людей – це не про «високу політику». Це про щоденні приниження і несправедливість. Тому вона болить сильніше, ніж навіть економічні труднощі.

Чому це критично саме зараз

У 2022 році, коли почалася велика хвиля міграції, 89% українців за кордоном казали, що обов’язково повернуться після завершення війни. І це була хвиля надії: люди вірили, що Україна зміниться, очиститься від корупції.

Але вже у 2024 році дослідження Центру економічної стратегії зафіксувало тривожний для нас сигнал: уперше більшість хто покинув Україну не планують повертатися найближчим часом. Причина не лише у побутових зручностях життя за кордоном чи стабільності економіки. Однією з головних перепон люди називають недовіру до українських інституцій і страх знову зіткнутися з корупцією.

Показовим є інший факт: 84% українців за кордоном переконані, що рівень корупції в Україні значно вищий, ніж у Європі. Для багатьох це ключовий аргумент. Адже що таке нова дорога чи відбудований будинок, якщо старі «схеми» залишаються? Люди не хочуть повертатися в Україну, де їхню долю знову можуть вирішити хабарем у лікарні чи «подякою» в школі.

І це критично важливо вирішити питання корупції саме зараз, у момент, коли Україна готується до масштабного відновлення. Бо відбудувати міста можна швидко, але відновити довіру — значно складніше.

Досвід інших країн

Україна не єдина країна, яка стикалася з корупцією як системною проблемою. Є держави, які пройшли цей шлях і довели: навіть глибоко вкорінене хабарництво можна подолати.

Грузія. На початку 2000-х корупція там була всюдисущою — від поліції до університетів. Радикальні реформи, серед яких повна заміна дорожньої поліції, оцифрування державних послуг та публічні конкурси на посади, змінили ситуацію. Результат вражає: країна піднялася у рейтингу Transparency International зі 124-го місця у 2003 році до 51-го у 2012-му. Це був сигнал громадянам Грузії: система справді змінюється.

Естонія. Зробили ставку на цифровізацію. Сьогодні 99% державних послуг можна отримати онлайн. У такий спосіб це вбило побутову корупцію практично повністю, адже домовлятися через «конверт» просто ні з ким.

Історичний висновок простий: подолати корупцію можна. Але всюди, де це вдалося, була одна спільна умова — політична воля і готовність змінювати правила гри для всіх.

Що потрібно Україні для подолання корупції

Ідеального рецепту боротьби з корупцією не існує. Жодна країна світу не змогла прибрати її одним законом чи указом. Але є принципи, які можуть заставити працювати державний механізм.. Якщо ми справді хочемо повернути українців, які покинули країну, то маємо діяти системно й послідовно. Я бачу щонайменше п’ять таких принципів — простих у формулюванні, але вимагають тривалого виконання. Саме вони можуть зламати стару систему й відновити довіру громадян.

По-перше, спрощення процедур. Чим менше довідок, дозволів і чиновницьких «погоджень» — тим менше простору для корупції. Так, «Дія» стала проривом, але цього замало. Треба повністю оцифрувати базові сервіси й прибрати непотрібну бюрократію.

По-друге, верховенство закону та захист права власності. Будь-які економічні реформи втрачають сенс, якщо громадянин чи інвестор не відчуває впевненості, що його майно захищене. Верховенство права — це фундамент довіри. Людина має знати: її бізнес не можуть відібрати через «схему», землю не відчужують за підробленим рішенням суду, а договір виконується, бо так передбачено законом, а не домовленістю з чиновником. Тільки тоді повернеться інвестор, а слідом за ним — громадянин, який покинув Україну у пошуках справедливості..

По-третє, невідворотність покарання. Якщо корупціонера ловлять, він має не переводитися на іншу посаду чи звільнятися, а сидіти у в’язниці. Без цього всі реформи перетворюються на імітацію. Суди й антикорупційні органи повинні працювати без «телефонного права» і бути незалежними від політиків.

По-четверте, роздержавлення через концесію. Ми часто плутаємо роздержавлення з приватизацією. Але йдеться не про продаж стратегічних активів, а про передачу їх в управління професійним менеджерам із бізнесу. Саме концесія дозволяє зберегти власність за державою, але водночас забезпечити ефективність управління. Це модель, яка працює в усьому світі — від автомагістралей Франції до аеропортів Великої Британії.

По-п’яте, реальний фінансовий контроль за чиновниками.

Політична воля — це добре, але її недостатньо. Потрібні інструменти, які працюють автоматично. Один із них — тотальна прозорість доходів і витрат. Декларації мають перестати бути формальністю. Кожен, хто йде на державну посаду, повинен не тільки заповнити папірець, а й довести: його стиль життя відповідає задекларованим доходам за останні п’ять років. Далі — постійний контроль. Якщо чиновник купує дорогий будинок чи авто, він мусить пояснити, звідки гроші. Інакше — відставка і кримінальна відповідальність.

В українських умовах концесія може стати реальним інструментом модернізації державних підприємств і водночас — джерелом стабільних доходів для бюджету. Держава перестає бути неефективним «господарем», зберігає контроль і отримує гарантовані платежі, а громадяни — якісний сервіс. Це чесний компроміс між потребою у розвитку та захистом національних інтересів.

Саме ці кроки створять базу для того, щоб українці, які покинули країну, повірили у зміни й захотіли повернутися. Бо повертають не тільки відбудовані будинки чи нові дороги — повертає відчуття справедливості.

Українці – дуже терплячий народ. Але …

Повернення тих, хто покинув Україну, залежить не лише від того, наскільки швидко ми відбудуємо дороги, мости чи житлові квартали. Ключовим чинником стане відновлення довіри та віри в Україну. Люди мають відчувати, що їхня країна змінилася, що правила більше не пишуться «під своїх», а закон працює однаково для всіх.

Корупція — це не просто економічна проблема, а хвороба, яка роз’їдає моральний фундамент суспільства. Якщо ми не зламаємо старі схеми, жодна інвестиція чи міжнародна допомога не врятує Україну від втрати своїх громадян і державності в цілому.

Саме тому наші кроки мають бути радикальними: спрощення процедур, верховенство закону, невідворотність покарання і роздержавлення через сучасні форми управління, зокрема концесію. Це те, що дасть людям відчуття справедливості та надійності.

Я переконаний: українці повернуться лише тоді, коли побачать, що вдома чесність перестала бути подвигом, а стала нормою. І саме це — найбільша реформа, яку ми можемо здійснити заради майбутнього.

Денис Костржевський